- Окраса землі — врожай, окраса людини — знання.
- Коли земля виснажується,— бур'ян на ній росте.
- Ячмінь, пшениця — харч, золото, срібло — камінь.
- Хоч би який великий був урожай, два роки його не їдять.
- Хлібороб плекає надію щороку, рибалка — щодня.
- Земля кінчається там, де кінчається вода.
- На воду і вогонь надій не покладай.
- Ріка витікає із джерельця, зливається в море.
- Трава без води — таріль без їжі.
- Трава жовкне із стеблини.
- Худоба росте й нагулюється від землі.
- Людина без коня — як птах без крил.
- Кінь — крила батиря.
- Добрий кінь — крила відважного.
- Добрий кінь дружить з людиною, добрий пес із худобою не розлучається.
- Коли кінь добрий,— і далеке близьким стає.
- Не хвали коня, не поїздивши місяць, не хвали дружини, не проживши рік.
- Бойовий кінь потрібен у бою, скакун — щодня.
- Нема одягу, що не зношується, нема коня, що не скориться вуздечці.
- Не знаєш норову коня — краще обійди.
- У ситого коня вісім ніг.
- Поганяй коня вівсом, а не батогом.
- Скакуна не оцінюють на око.
- Норов коня знає хазяїн.
- Кінь, що сам скаче,— справжній скакун.
- Кінь дороги не взнає, поки не спіткнеться.
- Хто на рисака сідає, про долю забуває.
- Хвали лоша, але сідай на коня.
- Худому коневі і батіг важкий; драній юрті і краплина важка.
- Доброму коневі у зуби не заглядай, у здорової людини віку не питай.
- Кривому верблюдові потрапляє до рота саме перекотиполе, та й то, коли вітер занесе.
- Худого коня і в обід паси,
- Не понюхавши дна рептуха, кінь не наїсться.
- У хорошого верблюда ніздря не рветься.
- Смирний верблюд хороший, як шерсть оббирати.
- Горбата не попона, а верблюд.
- Хоч як верблюд біжить, від свого в'юка не втече.
- У останнього верблюда ноша найважча.
- На шляху нара поклажа не залишиться.
- Зламається гарба — деревина пропаде; здохне верблюд — усе пропаде.
- Верблюд без стада реве, дитина без матері плаче.
- Окраса озера — дерева, багатство народу — вівці.
- Вівці жир не заважає.
- Кульгавий баран після обіду голос подає.
- Шукай кривого барана як не біля аулу, то біля колодязя.
- Кривий баран лежачи сало нагулює.
- Де барана злякали, туди він більше не піде.
- Нащо барану дзвоник!
- Корова гребує водою, а вода того й не помічає.
- Худій корові роги не потрібні.
- Хто знається зі свинею, валятиметься в багні.
- Хоч з віслюка й погане м'ясо, зате сила добра.
- Якщо осла легко нав'ючувати, він зледачіє.
- Навіщо віслюкові срібне сідельце!
- Розжиріє віслюк, то й хазяїна хвицатиме.
- Коли кінь їсть ячмінь, осел вуха щулить.
- Родичам — поштування, худобі сіль.
- На худобу, що відбилася від череди, вовк ласий.
- Білий пес чи чорний — однаково собака.
- В аульного пса хвіст бубликом.
- Коли наближаєшся до аулу, пес попереду біжить.
- Хоч золотого нашийника надінь на пса, однаково покидьками не гребує.
- Пес, що не вміє гавкати, пропустить злодіїв в аул.
- Один пес гавкає на того, кого бачить, другий — вслід йому.
- Переляканий пес три дні гавкає.
- Пес не заспокоїться, поки свого посуду не оближе.
- Голої кістки і пес не гризе.
- Собака, навіть щеня пестячи, гарчить.
- Собаче вітання — гарчання. .
- Маленька собачка і до старості — щеня.
- Тихий пес стиха й кусає.
- Улесливий пес свою пайку ще вдосвіта одержує.
- Цепний пес для полювання не годиться.
- Якщо роздрочити пса — хазяїна покусає, горобця — на беркута кинеться.
- Гарний гончак, тільки чому його лис не любить?
- Лис хитрий — голими руками не візьмеш.
- На лиса є гончак.
- Як вовченя не годуй, воно вити не перестане.
- Вовка не привчиш до прив'язі, свині — у плузі ходити.
- Лис на ніч місця не вибирає.
- Місяць ясний — заєць худий.
- Заєць своєї тіні боїться.
- Сові ніч ясніша за день.
- Одне око ворони на дулі рушниці, друге — на смітнику.
- Ворона кряче — зове зиму, гусак гелгоче — кличе літо.
- Прилітають ворони — будуть приморозки, прилітають гуси — настане літо.
- Із пташеняти в свій час кібчик виросте.
- Зозуля сама своє ім'я називає.
- Душа риби — у воді.
- Кожен місяць скою назву має.
|
Казахські 
