 Мексика — одна з найбільших і найрозвиненіших країн Латинської Америки, батьківщина стародавніх індіанських культур. На її території простягаються широчезні пустелі, здіймаються гірські пасма, розкинулись непрохідні тропічні ліси. Країна багата на корисні копалини: нафта, благородні й кольорові метали тощо. Але найбільше багатство цієї землі — мужній і працьовитий мексиканський народ, який у героїчній боротьбі проти іспанських колонізаторів здобув собі волю і чи не першим серед своїх братів-латиноамериканців збудував свою державу. - Читати більше про мексиканські прислів’я та приказки
- Іспанські конкістадори на початку XVI століття дісталися до узбережжя Мексики, де виявили три великі індіанські цивілізації: ацтекську — наймогутнішу з усіх (це державне утворення обіймало долину Мехіко, сучасні мексиканські штати Морелос, Ідальго і частину Пуебли),міштекеьку (Південна Мексіка) і юка-танських майя. На той час тамтешні індіанці досягли високої культури не тільки в рільництві та ремеслах, а й у галузі астрономії, архітектури, образотворчого мистецтва; народ майя, зокрема, вже користувався власним ієрогліфічним письмом. Але з появою європейців самостійний розвиток індіанських народів Мексіки був насильно перерваний, і почалося підкорення країни, що тривало майже століття. Перший завойовницький похід 1519—1521 років очолив кривавий конкістадор Ернан Кортес, який зруйнував державу ацтеків. Після того до Мексіки, що тоді називалась віце-королівством Нова Іспанія, стали переселятися з Піренейського півострова колоністи; вони засновували міста й привласнювали освоєні індіанцями землі. Прибульці насаджували на завойованій території феодальні порядки, намагаючись обернути тубільців на своїх підлеглих. Услід за зміцненням і розбудовою міст, особливо портових, зародженням торгівлі та розвитком сільського господарства економіка цієї іспанської колонії все більше набувала автономного характеру. Нові суспільні відносини втягували в складний процес утворення нової нації та держави розрізнені індіанські племена. Цьому також сприяла іспанська мова, що була рідною для креолів і метисів, та єдина культура, що вкорінилася на спільному для всіх індіанському терені. Все це й зумовило боротьбу мексіканців за відокремлення від метрополії. Спершу проти колоніалістів повставали лише індіанці, але на зламі XVIII—XIX ст., коли нащадки іспанських переселенців та індіанці усвідомили себе одним народом, зародився загальномек-сіканський визвольний рух, що приніс у 1821 році незалежність для Мексики. Самовіддана боротьба проти агресії США й заморських капіталістів наклала глибокий відбиток на історичний розвиток всієї країни, сприяючи зміцненню її революційних традицій. Майже ціле десятиріччя вирувало полум'я мексікан-ської буржуазно-демократичної революції 1910—1917 років.
Народні маси, що виступили проти реакційного режиму, очолив разом із Франціско Вільєю організатор селянського руху Еміліо Сапата. Цей народний вождь вбачав майбутнє Мексіки в свободі й незалежності від своїх та чужих експлуататорів. Ось як він висловився про значення, суть і мету боротьби трудящих:
Різноманітна й широка тематика мексіканських прислів'їв та приказок. Серед них є такі, що виражають дух революційно-визвольної боротьби мексікансько-го народу, й такі, що виникли в період іспанського поневолення та економічно-політичної залежності від США: «Дурні мексіканці, що дали себе завоювати Кортесу», «Щасливі ті народи, які не знають воєн», «Хто сіє мир і згоду, той сам має вигоду».
Народні афоризми зачіпають тему багатства та бідності («Більше є в багатого, коли він бідніє, ніж у бідного, коли той багатіє»), класової нерівності («Одні співають, а інші страждають»), добра, чесності й правдивості («Роби добро й не дивись для кого», «Хто каже правду, той не грішить»), дружби й любові («Хто справді любить, той довго не забуває», «Життя без друзів — смерть без свідків»).
Тут немало й антирелігійних прислів'їв, у яких відбито іронічне ставлення до бога та всіляких святих, неприязнь до слуг божих: «Воду я попрошу в бога, а все інше — у водовозів», «Однаково, що святий Нікомед, що святий Корне-лій», «Хрест на сутані, а чорт — у душі». Особливе місце в мексиканському пара-містичному фонді займають прислів'я та приказки, які критикують людські вади й слабкості: «Хто погано співає, той сам собі подобається», «Ще не вилупилися з шкаралупи, а вже хочуть нести яйця», «Мої зуби мені ближчі, ніж мої родичі».
У мексиканських прислів'ях та приказках відбилася оптимістична вдача їхнього творця і носія — трудового народу. Мексиканці з мудрою усмішкою сприймають життя в усіх його проявах — від звичайної буденності до величних святкових карнавалів. Люблять вони й жарт, гострий, немов перець, той перець, без якого навіть годі уявити їхню кухню. Шанують вони рідну домівку і працю в полі, підмічають своє, суто мексиканське, і загальнолюдське.
Прислів'я та приказки, які ввійшли до цієї збірки,— складова частина усної народної творчості мексиканців, її серцевина, що пов'язана з щоденним людським життям; вони в своїй основі — конкретні, багатозначні, щедрі на смислові барви.
«Коли ти в скруті й горі, проси поради у прислів'їв»,— каже народний афоризм. Неможливо встановити час і місце виникнення влучних народних висловів, що побутують у Мексиці. Вони вміщують у собі мудрі спостереження за явищами природи, оцінки соціальних явищ і стосунків між людьми. І треба сказати, що прислів'я та приказки — це не інертні формули, а завжди жива і рухлива мова, яка, немов річка, плине, грає і змінюється. Отож у відповідності з розвитком країни й зміною поколінь виникають як нові прислів'я та приказки, так і нові варіанти тих, що беруть свій початок у глибокій давнині. Як часто буває, завжди знайдеться той, хто, почувши від когось прислів'я, заперечить: «Ви знаєте, це прислів'я звучить не так, як ви сказали, а зовсім інакше...» Тому цікаві будь-які версії прислів'їв та приказок, що живуть у народі. Це мав на увазі й укладач даної книжки, який у своїй роботі скористався з таких джерел: «Великий словник мексіканізмів», упорядник Ф. Сантамарія. Мехіко, 1978; «Збірник мексіканських народних прислів'їв», упорядник М. Веласко Вальдес. Мехіко, 1979; «Прислів'я та приказки», упорядник А. Келлер. Мехіко, 1981; «Народні прислів'я», упорядник X. М. Пріє-то. Мехіко, 1982.
Лев ОЛЕВСЬКИЙ
|
Мексиканські