Прислів’я та приказки

Головна сторінка Вірменські Птах сильний крильми, людина — друзями

Птах сильний крильми, людина — друзями PDF Друк E-mail
Птах сильний крильми, людина — друзями
Людину пізнають по її друзях.
Щоб знати людину, треба з'їсти з нею пуд солі.
Подружилися — зрівнялися.
Друзів і ворогів пізнають у біді.
Давній друг ворогом не стане.
Не буде давній друг ворогом, давній ворог — другом.
Чужому — половину, другові — все.
Усяк птах тримається своєї зграї.
«Моє» і «твоє» спустошують дім.
Нещирий друг гірше тисячі ворогів.
Той, хто друг усім,— нікому не друг.
Слову друга вір, але й свого тримайся.
На мене ображається, а з тінню моєю у злагоді.
Вони такі друзі, що поклади поміж ними яйце,— звариться.
Із вовком не дружать.
Серце — не скатертина, щоб перед кожним розстеляти.
Від серця до серця дорога лежить.
Кохання — мов незгасний вогонь.
Хто любить троянду, полюбить і колючки.
Можна з'єднати розірвану нитку, та не любов.
Люба серцю завжди найкраща.
Та мила, кого серце полюбило.
Перстень — до пальця, мила — до душі.
Хоча й усього позбудься, та візьми кохану.
Далеко від очей — чужий серцю.
Вино вибирають запашне, дівчину — сором'язливу.
Одружуючись із дочкою, дивись на матір.
Дівчина — мов нерозрізаний кавун.
Із обличчя красуні плову не їстимеш.
Дарма, що негарна, аби була доброю дружиною.
Погана дівчина буде поганою нареченою, погана наречена — поганою господинею.
Хто наречена, а ти лише дружка,
Дороге намисто на землі не лежатиме".
Добра диня шакалові дісталася.
Вибираєш наречену — питай жонатого, купуєш коня — питай нежонатого.
Перебірлива дівчина залишається без нареченого.
У нареченого ще нічого не знають, а в нареченої вже весілля справляють.
Краще зруйнувати церкву, як знеславити дівчину.
Не однієї сім'ї, та однієї долі.
Дім без жінки — як водяний млин без води.
Жінка умре — дім осиротіє.
Дружина — чоловікова душа.
Чоловік — зовнішня стіна будинку, дружина — внутрішня.
Чоловік — потік, дружина — озеро.
Брат — на час, чоловік — назавжди.
Горщик ішов, кришку знайшов.
Як нелюбий чоловік, то й дівер нелюбий.
Буває, жінка перетворить овес на пшеницю, а буває й навпаки.
Вода камінь перетворює на пісок, дружина чоловіка — на віск.
Добрій жінці не складеш ціни.
Доброго вола видно в ярмі, добру жінку — біля колиски.
Із гарного масла й рису і погана господиня обід зварить.
Доки голову навчилася пов'язувати, чоловік покинув.
Лінива дружина й восени чоловіка водою напуває.
Од безсоромної жінки тримайся далі.
Хто жениться заради посагу, не цінує дружини.
Хоч і гроші візьме в борг, та жінка подасться на торг.
Хто чужу сім'ю зруйнує,— своєї не збудує.
Плітка руйнує сім'ю.
Сім'я без дитини — вогнище без вогню.
Без дитини — як без душі
У бездітного одне горе, у багатодітного — багато.
Тільки мати розуміє мову немовляти.
Пташеня виростає під материним крилом.
Куди коза, туди й козеня.
Все можна знайти, та не батька й неньку.
Коли в дитини мати нерідна, і батько нерідним стає.
Страва, яку зварила мачуха, несмачна.
Дерево пізнається по плодах.
Од поганого дерева й тріска погана
Із ослика виросте віслюк.
Гадюка курчам не стане.
Собака не приведе ягняти. Нігтя від пальця не відділиш.
Ягняти од вівці не віднімають.
Який палець уріжеш, щоб кров не лила?
Вороні своє пташеня — наймиліше.
Ніхто не скаже, що його сироватка кисла.
Краще нехай упаде цар зі свого трону, як дитя з колиски.
З надмірної любові ведмідь ведмежа задавив.
Прийшов у село, спитай новини в дитини.
Криве дерево випрямляють, поки молоде.
Коли дружина народжує сина,— і стіни дому радіють.
Людина красна людиною, син — батьком.
Розумну дитину і в колисці знати.
Яким у світ увійдеш, таким і пройдеш.
І хороше, й погане у сина — від батька й матері.
Покарання поганому батькові — негожий син.
Як сина виховуватимеш, такий і виросте.
Легше викласти ланцюжком мірку проса, ніж сина виростити.
Син підріс — і турботи твої виросли.
Син — опора дому.
Тямущий син — праве око батька.
Добрий син будує, поганий — руйнує.
Хоч син для матері і яєчню на долоні засмажить, однак перед нею в боргу буде.
Батьком принесене з'їв, матір'ю пошите одягнув.
Непутящий син сім'ї сльози приносить.
Сина тримають обома руками, дочку — однією.
Гарна дочка сімох синів варта.
Посаг для дочки —материне ім'я.
Батькові дочка — місяць, матері — сонце.
Дочка в батьківськім домі й у колисці золотій не всидить.
Дівчина в домі — квітка в полі.
Дочка — як гість: надійде час — піде.
Дівчина — світильник чийогось дому.
Ти — сонце, та іншим світитимеш.
Звила б горлиця гніздо, коли б уміла.
У своєму домі — вогонь, у чужому — іскра.
Коли свекруха й невістка сваряться, чоловік поміж двох вогнів попадає.
Невістка пекла хліб, а свекруха хвалилася.
Тонку вовну невістка вичеше, донька сплете, товсту — донька вичеше, невістка сплете.
Згадай невістці батьківський дім, вона й босоніж туди піде.
Кажу, донько, тобі, а ти, невістко, начувайся!
Птах спирається на крила, людина — на рідню.
Родич не ходить — чужим стає, чужий зачастить — рідним стає.
Сім свояків разом ідуть дорогою і кажуть: «Господи, і поговорити ні з ким!»
Із родичами святкуй і бенкетуй, та не воюй і не торгуй.
Житимеш далеко — будеш солодкий, житимеш близько — гіркий.
Давній сусіда — як близький родич.
Сусіда — дзеркало сусіда.
Коли в сусіди мир, то й у тебе мир.
Не вибирай будинку, вибирай сусіда.
Зайва в тебе вода — полий спочатку город сусідові, потім — іншим.
Коли в сусіди весілля,— відчиняй двері якнайширше.
Сусіда люблять, коли він допомагає.
Сусідова дружина завжди видається гарною.
У сусіда хліб завягди смачніший.
У сусіда й собака має бути добрий.
Дім не мій, а того, хто двері відчиняє.
Гостинність розуміє і каміння.
Для доброї людини хліб завжди знайдеться.
Гість — троянда для господаря.
Іди туди, де тебе поважають.
Не ходи туди бенкетувати, куди не кликали. .
Непроханий гість не діждеться шанування.
Нежданий гість зі свого вузлика їсть.
Спершу — пригощання, потім запитання.
Гість їстиме те, що дадуть, а не те, що захоче.
Гість дивиться не на хліб, а у вічі господареві.
Гостя вшановує або не вшановує господиня.
У своєму домі я — ага, в чужому слуга.
Доки сам не постарієш, старого не зрозумієш.
Дорослий повинен мати велике терпіння.
Старшому — своє місце, молодшому — своє.
Хто слухає старшого,— об камінь не спіткнеться.
Наступна >
 
Хостинг сайту: EOMY.NET