- У бідного серце широке.
- Бідний бідного розуміє.
- Хай і в лахмітті, зате людина.
- Не в бідності жити соромно, а в бруді.
- Щастя бідняка на нього сердите.
- Гірко трудився, та й ні з чим лишився.
- У багатого — соболина шуба, у бідного — лляна сорочка.
- Бідному чорна земля — ліжко, сухий камінь — подушка.
- Сонце для бідного — килим.
- У хаті бідака і дим їдкий.
- І в хаті, і на даху — скрізь порожньо.
- За нитку смикнеш — сто латок відпаде.
- Була в бідного корова, та й та — ялівка.
- о Бідному і коза — корова.
- У багатія плугів прибуває, в бідного — дітей.
- Майно бідняка — здобич багатія. Тому, хто ділив, не дісталось.
- Муку мололи ми, а хтось пахлаву з'їв.
- Багато плову в казані, та казан не твій.
- Для себе спиш, а для когось сни бачиш.
- Хто мед продає, той і пальці облизує.
- Ситий голодному дрібно кришить.
- Один не знайде води, щоб напитись, інший — броду через річку.
- Звідкіля зимі знати, що в бідняка нема дров?
- Хлібом бідняка ситий не будеш.
- Є голова й руки, та хліба нема.
- Хоч дім спали, хлібом не запахне.
- У голодного хліба не знайдеш.
- Голодному сниться хліб, спраглому — вода.
- Поранений засне, голодний — ні.
- Голодному хліб — пиріг.
- Вовк од голоду на гору вийти не може, а кажуть: «Об'ївся!»
- Звідкіля ситому знати, що є голодні?
- Голий думає про одяг.
- Маленькою латкою великої дірки не прикриєш.
- На одній латці сорок дірок.
- Мене й літнє сонце не гріє, що вже казати про зимове?
- Доки багатий зубожіє, бідний богу душу віддасть.
- Коли бідний курку їсть — знай: або він хворий, або курка.
- Навіть сорок розбійників не зможуть пограбувати злидаря.
- Багатий помирає, переївши, бідний — недоївши.
- Помре багатій — сполошиться село, помре бідняк — ніхто не дізнається.
- Бідний з'їв змію, сказали: «Голодний». Багатий з'їв, сказали: «Ліки».
- Багатієві кажуть: «Здоров зноси!» Бідному: «Де взяв?»
- Бідний сказав: «Кішка з'їла печінку»,— не повірили. Багатий сказав: «Миша з'їла залізо»,— повірили.
- Біднякові руки ніхто не подає.
- Бідного кожен уму-розуму вчить, та хліба піхто не дає.
- Ягня з'їв Карапет, а винен Гайрапет.
- Брехня багатого — правда бідного.
- Звідкіля ситому знати, що є голодні?
- Голий думає про одяг.
- Маленькою латкою великої дірки не прикриєш.
- На одній латці сорок дірок.
- Мене й літнє сонце не гріє, що вже казати про зимове?
- Доки багатий зубожіє, бідний богу душу віддасть.
- Коли бідний курку їсть — знай: або він хворий, або курка.
- Навіть сорок розбійників не зможуть пограбувати злидаря.
- Багатий помирає, переївши, бідний — недоївши.
- Помре багатій — сполошиться село, помре бідняк — ніхто не дізнається.
- Бідний з'їв змію, сказали: «Голодний». Багатий з'їв, сказали: «Ліки».
- Багатієві кажуть: «Здоров зноси!» Бідному: «Де взяв?»
- Бідний сказав: «Кішка з'їла печінку»,— не повірили. Багатий сказав: «Миша з'їла залізо»,— повірили.
- Біднякові руки ніхто не подає.
- Бідного кожен уму-розуму вчить, та хліба ніхто не дає.
- Ягня з'їв Карапет, а винен Гайрапет.
- Брехня багатого — правда бідного.
- Пан розсердиться — поб'є мене, я розсерджусь — мене пан поб'є.
- Сила й душа багатого — у нього в кишені.
- З грошима — ага, без грошей -слуга.
- Краще бути без грошей, ніж без серця.
- Краще бути сліпим, ніж мати жорстоке серце.
- Краще скелястий камінь, аніж кам'яне серце.
- Хай багатій і мостом стане, не проходь по ньому.
- Із царської чаші води не пий!
- Верблюдові сказали: «Вітаємо, тебе кличе сам цар!» — «Знаю,— відповів той,— пошле або в Кохб по сіль, або в Шарур по рис!»
- Скільки б ворона не купалась,-гускою не стане.
- Хто з вороною поведеться, у смітті копатиметься.
- Занадився вовк у кошару — горе тому, в кого вівця одна.
- Вовк міняє шерсть, та не вдачу.
- Що швидше уб'єш вовка, то менше зла накоїть.
- Вовка лають, а лисиця шкодить.
- Вовк ніколи не буває ситий.
- Вовк ліку не знає.
- о Ждав господаря — діждався вовка.
- У вовчому лігві кістки не переводяться.
- У ведмежому барлозі жолудя не зостанеться.
- Призначили буйвола старостою, а він: «Сінник належить мені!»
- У багатого черево велике, усі гріхи прикриває.
- Коли багатий у пекло йде, лід із собою бере.
- Бог — за багатого.
- Нагорі — бог, унизу — гроші.
- Пішло дерево до бога на сокиру скаржитись. Бог каже: «А в сокири сокирище з дерева».
- Бог захотів ощасливити бідного: заховав його віслюка, потім допоміг знайти.
- Святого задобрюють молитвою, собаку — кістками.
- Град виб'є і поле праведника, і поле грішника.
- Молитвами свиню святою не зробиш.
- Молитвами вовчої пащі не закриєш.
- Вовкові євангеліє читали, а він: «Скоріше, бо стадо піде!»
- Віддати попові — однаково, що вовкові в пащу вкинути.
- Де масло, там і обідня.
- Висип на дзвіницю й сто горіхів -жодного не зостанеться.
- Правою хреститься, лівою краде.
- Не всяк у чорному — піп.
- Зверху — піп, усередині — диявол.
- Вір чорту, а не попові.
- Повір краще дияволові, та не попові.
- Дурня удавши, з'їв монастирських курей.
- Попівське черево — гори й ущелини.
- Попи увесь світ обібрали.
- Хто молиться грошам, у того ні душі, ні віри.
- У попа сім животів: скільки не даси — усе з'їсть.
- Совість з'їв, честь ковтнув.
- Брати — піп швидкий, віддати гай-гай!
- Родичі покійника оплакують, а піп радіє.
- Коли нема покійника, піп іде хоч повалятися на кладовищі.
- Піп тільки тоді взнав, що таке смерть, коли попадя померла.
- Скільки б не зібралось у церкві народу, піп знай одне белькотить.
- Хто на бога покладається, голодний лишається.
- Сім волів віддам, та не скажу: «Господи, помилуй!»
- Людина од природи, а не од неба.
- Воронові родич — гриф, куркулеві — піп.
- Воля божа — негожа, а народна — все може.
- У біді й кішка левом стає.
- Одне материнське благословення знімає прокляття сімох попів.
- Тисяча неправд не варта однієї правди.
- Хто йде прямою дорогою не втомиться.
|
Вірменські 
